Проект закону
Про захист цифрових прав
Команда ГО “УНКД” виступає з ініціативою проекту закону “Про захист цифрових прав”
Цей Закон встановлює цифрові права особи, включаючи захист в Інтернеті та/або інших глобальних мережах передачі даних, а також визначає механізм захисту цифрових прав та інтересів та основи правового регулювання та реалізації державної політики у сфері захисту цифрових прав особи.
Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Сфера застосування цього Закону
Цей Закон регулює правові відносини у сфері діджиталізації, встановлює цифрові права особи, а також визначає механізми захисту цифрових прав та інтересів.Стаття 2. Визначення термінів
У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: Діджиталізація – автоматизація інформації шляхом приведення її в цифрову форму з використанням цифрових технологій та цифрової комунікації; цифрові права – це міра дозволеної поведінки особи, що пов’язана з використанням та/або реалізовуються в мережі Інтернет та/або інших глобальних мережах передачі даних за допомогою спеціальних пристроїв; онлайн – вчинення дій та цифрова комунікація з використанням інформаційно-комунікаційних систем, у тому числі мережі Інтернет та/або інших глобальних мереж передачі даних; абонент – кінцевий користувач, який отримує електронні комунікаційні послуги на умовах договору, укладеного з постачальником електронних комунікаційних послуг. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Цивільному кодексі України, законах України “Про електронні документи та електронний документообіг”, “Про електронні довірчі послуги”, “Про електронну комерцію”, “Про основні засади забезпечення кібербезпеки України”, “Про електронні комунікації”, “Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах”, “Про захист персональних даних”, а також у інших нормативно-правових актах.Стаття 3. Основні принципи правового регулювання у сфері діджиталізації.
Основними принципами правового регулювання у сфері діджиталізації є:
– об’єктивності та правової визначеності, максимально можливого застосування національного та міжнародного права щодо повноважень і обов’язків державних органів, підприємств, установ, організацій, громадян; – мінімально необхідного регулювання, згідно з яким рішення, дії суб’єктів владних повноважень мають бути необхідними і мінімально достатніми для досягнення мети і завдань, визначених цим Законом; – відкритості, що забезпечує вільний і рівний доступ до мережі Інтернет та/або інших глобальних мереж передачі даних, якщо інше не передбачено законом; – заборони санкціонованого державою повного або часткового відключення Інтернету або погіршення якості доступу до мережі Інтернет та/або інших глобальних мереж передачі даних; – заборони блокування або погіршення доступу до законного контенту, послуг та додатків в мережі Інтернеті та/або інших глобальних мереж передачі даних відповідно до принципів мережевої нейтральності та чинного законодавства, включно з міжнародним правом у сфері захисту прав людини; – гарантування свободи вираження поглядів онлайн, якщо інше не передбачено законом; – інклюзивності та доступності, що передбачає адаптацію функціональної і технічної складової мережі Інтернет та/або інших глобальних мереж передачі даних та модифікацію змісту даних для людей з обмеженими фізичними можливостями; – створення сприятливих та конкурентних умов для розвитку та функціонування мережі Інтернет та/або інших глобальних мереж передачі даних; – контролю державою за конфіденційністю мережі Інтернет та/або інших глобальних мереж передачі даних; – контролю державою за безпекою мережі Інтернет та/або інших глобальних мереж передачі даних з метою створення безпечних та захищених умов користування Інтернетом та/або іншими глобальними мережами передачі даних, особливо для вразливих груп населення (дітей, жінок, молоді, осіб похилого віку), що передбачає боротьбу з онлайн-насильством, включно з сексуальним та гендерним насильством, також сексуальною експлуатацією дітей, залученням до злочинної діяльності, торгівлею людьми та іншою злочинною діяльністю; – дотримання пропорційності при зменшенні протиправного і шкідливого контенту та діяльності в Інтернеті з урахуванням міжнародного права у сфері захисту прав людини та права на свободу вираження поглядів; – належного врахування різноманітності умов щодо інфраструктури, конкуренції у різних географічних районах країни; – контролю державою за неправомірним використанням або зловживанням Інтернетом чи алгоритмічними інструментами або методами для незаконного стеження, пригнічення та репресій, які не відповідають міжнародним принципам у сфері захисту прав людини; – сприяння реалізації інновацій та ефективному інвестуванню у створення та розширення інформаційно-комунікаційних систем, у тому числі мережі Інтернет та/або інших глобальних мереж передачі даних; – забезпечення захисту цифрових прав і законних інтересів людини і громадянина; – забезпечення захисту персональних даних, що обробляються під час використання людиною і громадянином інформаційно-комунікаційних систем, у тому числі мережі Інтернет та/або інших глобальних мереж передачі даних; – дотримання законодавства про статус державної мови та забезпечення засад її функціонування; – обмеження прав і свобод людини і громадянина у сфері діджиталізації можуть встановлюватися виключно законом; – сприяння співпраці в дослідженні, інноваціях та встановленні стандартів, заохочення обміну інформацією щодо загроз безпеці в мережі Інтернеті та/або інших глобальних мереж передачі даних; – підтримки глобальної цифрової економіки, що сприяє торгівлі та конкурентним і справедливим онлайн-ринкам; – захисту приватності осіб, їх персональних даних, конфіденційності електронних комунікацій та інформації про електронні пристрої кінцевих користувачів відповідно до вимог щодо захисту громадської безпеки та чинного внутрішнього законодавства і міжнародного права; – запобігання використання мережі Інтернет та/або інших глобальних мереж передачі даних для підриву виборчої інфраструктури, виборів та політичних процесів; – максимально безпечного використання Інтернету та/або інших глобальних мереж передачі даних і цифрових технологій з метою захисту навколишнього середовища; – підтримки цифрової грамотності осіб, набуття знань та розвиток відповідних навичок, з метою подолання цифрового розриву у сфері безпечного користування Інтернетом та реалізації економічного і соціального потенціалу цифрової економіки; – сприяння співпраці держави із засобами масової інформації для розробки програм підвищення інформованості дітей для їх захисту від незаконної та такої, що суперечить моральним засадам суспільства інформації у мережі Інтернет та/або інших глобальних мереж передачі даних, а також запобігання участі дітей в незаконній онлайн-діяльності.Стаття 4. Державне регулювання у сфері діджиталізації.
Метою здійснення державного регулювання та управління у сфері діджиталізації є:
– проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері діджиталізації; – дотримання обов’язку держави не втручатися у свободу передачі інформації, якщо інше не визначено законом; – дотримання обов’язку держави захищати та запобігати втручанню в законні комунікації; – дотримання обов’язку держави надавати публічну інформацію; – створення сприятливих умов для розвитку та функціонування інформаційно-комунікаційних систем, у тому числі мережі Інтернет та/або інших глобальних мереж передачі даних; – забезпечення рівних можливостей для доступу до мережі Інтернет та/або інших глобальних мереж передачі даних; – забезпечення захисту персональних даних відповідно до законодавства у сфері захисту персональних даних; – забезпечення надання на всій території України якісних, прийнятних та доступних для населення послуг шляхом забезпечення ефективної конкуренції та вільного вибору електронних комунікаційних послуг; – створення умов для розвитку, доступності і використання на всій території України інформаційно-комунікаційних систем, у тому числі мережі Інтернет та/або інших глобальних мереж передачі даних високої та надвисокої пропускної здатності; – сприяння інтеграції України у світовий електронний інформаційний простір.Державне регулювання та управління у сфері діджиталізації передбачає:
– нормативно-правове регулювання у сфері діджиталізації; – нагляд (контроль) за дотриманням вимог законодавства у сфері діджиталізації; – міжнародна співпраця у сфері діджиталізації.Розділ II ЦИФРОВІ ПРАВА
Стаття 5. Право на доступ до мережі Інтернет та/або інших глобальних мереж передачі даних.
– Кожен має право на доступ до мережі Інтернет та/або інших глобальних мереж передачі даних. – Позбавлення або обмеження права на доступ до мережі Інтернет та/або інших глобальних мереж передачі даних допускається виключно у випадках, визначених законом або за рішенням суду. – Позбавлення або обмеження доступу до мережі Інтернет та/або інших глобальних мереж передачі даних з підстав невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань абонентом або з інших підстав визначених договором не є порушенням права на доступ до мережі Інтернет та/або інших глобальних мереж передачі даних. – Державні органи та органи місцевого самоврядування зобов’язані вживати заходів, спрямованих на сприяння вільному та рівному доступу до мережі Інтернет та/або інших глобальних мереж передачі даних, у тому числі у сільській місцевості та географічно віддалених районах. – Державні органи та органи місцевого самоврядування зобов’язані вживати заходів, спрямованих на сприяння вільному та рівному доступу до мережі Інтернет та/або інших глобальних мереж передачі даних для малозабезпечених верств населення та (або) осіб з обмеженими фізичними можливостями. – Забороняється дискримінація абонентів (користувачів) залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов’язків, місця проживання при взаємодії з органами державної влади, постачальником електронних комунікаційних послуг, а також з іншими абонентами або групами абонентів.Стаття 6. Право на свободу вираження поглядів онлайн.
– Кожен має право вільно висловлювати свої погляди, збирати, зберігати, використовувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї з будь-якого джерела онлайн, крім випадків встановлених законом. – Порушення або обмеження права на свободу вираження поглядів онлайн допускається у випадках та в порядку визначеному законом та з дотриманням принципів законності, співмірності та обгрунтованості. – При здійсненні права на свободу вираження поглядів онлайн особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. – Не допускається використання права на свободу вираження поглядів онлайн з метою порушення прав інтелектуальної власності. – Державні органи та органи місцевого самоврядування не мають право порушувати або обмежувати право на свободу вираження поглядів онлайн, крім випадків визначених законом. – Державні органи та органи місцевого самоврядування зобов’язані захищати від порушень право на свободу вираження поглядів та інформації онлайн, що в тому числі передбачає:- 1) обов’язок розпорядника інформації своєчасно надавати відповіді за результатами розгляду запитів на доступ до публічної інформації, що були відправлені з використанням електронного документообігу;
- 2) обов’язок своєчасно надавати відповіді за результатами розгляду звернень громадянина, що були відправлені з використанням електронного документообігу.
Стаття 7. Право на приватність та захист персональних даних в мережі Інтернет та/або інших глобальних мережах передачі даних.
– Кожен має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя в мережі Інтернет та/або інших глобальних мережах передачі даних. – Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені в мережі Інтернет та/або інших глобальних мережах передачі даних іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її згодою, а також, у разі відсутності такої згоди, у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. – Особа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов, повідомлень та інших видів кореспонденції в мережі Інтернет та/або інших глобальних мережах передачі даних. – Збирання, зберігання, використання і поширення інформації онлайн про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. – Обробка персональних даних у мережі Інтернет та/або інших глобальних мережах передачі даних здійснюється з дотриманням таких вимог:- 1) персональні дані особи можуть оброблятися лише у передбачених законом випадках або за умови надання особою добровільної та поінформованої згоди. Згода особи вважається добровільною та поінформованою за умов, коли особі попередньо надана повна інформація про те, які саме персональні дані обробляються та (або) передаються третім сторонам, а також про те, коли, ким та з якою метою здійснюється така обробка;
- 2) та з дотриманням інших вимог, визначених цим Законом та Законом України “Про захист персональних даних”.
Стаття 8. Право на інформацію у сфері діджиталізації.
– Кожен має право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, що використовується для надання або отримання електронної послуги та цифрової комунікації, електронні комунікаційні послуги та електронні довірчі послуги. – Особа має право бути поінформованою про цифрові технології, які можуть бути використані для обробки її персональних даних, фіксації особи або використані з іншою метою у публічних місцях. – Особа, на яку впливають алгоритмічні системи, має бути поінформована про право надати та відкликати свою згоду щодо використання всіх даних, включаючи алгоритмічні бази даних. – Умови надання послуг у сфері діджиталізації повинні бути зрозумілими і містити чіткі формулювання про можливості користувачів керувати налаштуваннями. Умови повинні включати інформацію про доступні варіанти зміни функцій системи, механізми подання скарг, етапи процедури розгляду скарг, конкретні повноваження контактних осіб, орієнтовні часові межі та очікувані результати. – Виробники продукції, що використовується для надання або отримання електронної послуги та цифрової комунікації, зобов’язані розміщувати у публічному доступі повну інформацію про екологічність продукції. – Власники вебсайтів та мобільних додатків зобов’язані до моменту відкриття доступу до вебсайту/мобільного додатку користувачам розмістити у відкритому доступі достовірну і повну інформацію про власника вебсайта/мобільного додатку (його особу, ідентифікаційні дані та адресу місцезнаходження (місця проживання), правила опрацювання персональних даних користувачів та інші внутрішні правила (умови), визначені чинним законодавством.Стаття 9. Право на належну якість послуг та продукції у сфері діджиталізації.
– Продукція, що використовується для надання або отримання електронної послуги та цифрової комунікації, електронні комунікаційні послуги та електронні довірчі послуги повинні надаватись з дотриманням вимог безпечності, ефективності та відповідати стандартам у відповідній сфері. – Кожен має право на повну та доступну інформацію про продукцію, що використовується для надання або отримання електронної послуги та цифрової комунікації, електронні комунікаційні послуги та електронні довірчі послуги. – До гарантійних зобов’язань та прав споживача продукції, що використовується для надання або отримання електронної послуги та цифрової комунікації, електронних комунікаційних послуг застосовуються положення закону про захист прав споживачів.Стаття 10. Право на особисту безпеку в мережі Інтернет та/або інших глобальних мережах передачі даних.
– Кожному гарантується право на особисту безпеку в мережі Інтернет та/або інших глобальних мережах передачі даних. – Забороняються погрози, залякування, непристойні зауваження та інші прояви психологічного насильства, погрози застосування фізичного, економічного, сексуального та психологічного насильства в мережі Інтернет та/або інших глобальних мережах передачі даних, що вчиняються з метою заподіяння шкоди психічному або фізичному здоров’ю особі або групи осіб. – Висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані є оціночними судженнями та не підпадають під вимоги частини 2 цієї статті, крім випадків коли їх метою є заподіяння шкоди психічному або фізичному здоров’ю особи або групи осіб. – Особиста безпека гарантується спеціально уповноваженими органами, наділеними повноваженнями у сфері забезпечення особистої безпеки в мережі Інтернет та/або інших глобальних мережах передачі даних відповідно до статті 16 цього Закону. – Постачальники електронних комунікаційних послуг, власники веб-сайтів та надавачі електронних послуг зобов’язані гарантувати безпечність своїх ресурсів та послуг таким чином, щоб запобігти будь-якому незаконному доступу будь-яким стороннім особам або власному персоналу або, будь-якому втручанню в систему та будь-яке неправомірне використання пристроїв, даних та моделей третіми особами, відповідно до діючих стандартів. – Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, центральний орган виконавчої влади, що здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист цифрових прав, інші органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та цього Закону зобов’язані здійснювати заходи із забезпечення особистої безпеки людини і громадянина в мережі Інтернет та/або інших глобальних мережах передачі даних.Стаття 11. Право на мирні об’єднання в мережі Інтернет та/або інших глобальних мережах передачі даних.
– Кожен має право на свободу об’єднання в мережі Інтернет та/або інших глобальних мережах передачі даних. – Свобода об’єднання передбачає право використовувати будь-які сервіси, вебсайти чи мобільні застосунки для створення, об’єднання та участі в організаціях, профспілках, соціальних групах, асоціаціях та інших об’єднаннях незалежно їхнього офіційного визнання з боку органів державної влади. – З метою захисту цифрових прав та інтересів фізичні осіб та/або юридичні особи приватного права мають право об’єднуватися в громадські об’єднання із захисту цифрових прав.Права громадських об’єднань із захисту цифрових прав:
– вивчати властивості продукції, що використовується для надання або отримання електронної послуги та цифрової комунікації, електронних комунікаційних послуг та електронних довірчих послуг для виявлення громадської думки та здійснення громадського контролю за дотриманням і захистом цифрових прав. Обмеження, визначені цим пунктом, можуть встановлюватись законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини; – проводити самостійно або звертатися до уповноважених державних органів щодо проведення аналізу цифрового продукту, виявлення невідповідності положенням законодавства, проведення експертизи та випробування продукції, що використовується для надання або отримання електронної послуги та цифрової комунікації; – одержувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань; – сприяти відповідним державним органам у здійсненні контролю за якістю продукції, що використовується для надання або отримання електронної послуги та цифрової комунікації; – надавати юридичну і консультаційну допомогу фізичним особам та/або юридичним особам приватного права згідно із законодавством; – вносити пропозиції щодо розроблення нормативно-правових актів у сфері діджиталізації та цифрових прав; – представляти і захищати права та інтереси фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування з питань діджиталізації та цифрових прав згідно із законодавством; – вносити органам державної влади, органам місцевого самоврядування і суб’єктам господарювання пропозиції про заходи щодо підвищення якості продукції, що використовується для надання або отримання електронної послуги та цифрової комунікації, електронних комунікаційних послуг та електронних довірчих послуг; – інформувати громадськість про цифрові права; – сприяти розвитку міжнародної співпраці у сфері цифрових прав та діджиталізації. Держава забезпечує додержання прав громадських об’єднань із захисту цифрових прав. На суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об’єднань із захисту цифрових прав поширюються вимоги Закону України “Про громадські об’єднання”.Стаття 12. Право на використання електронних інструментів демократії.
Кожному гарантується право на використання електронних інструментів демократії, які включають серед іншого:
- 1) е-правосуддя;
- 2) е-медіацію;
- 3) е-законотворення;
- 4) е-вибори;
- 5) е-референдум;
- 6) е-ініціативу;
- 7) е-петицію;
- 8) е-опитування;
- 9) е-політичні компанії;
- 10) е-консультації.
Стаття 13. Право на цифрове самовизначення.
– Кожному гарантується право на цифрове самовизначення, що включає право на особи на власний розсуд визначати ім’я (ідентифікатор) або іншу інформацію (персональні дані), яка буде використовуватись онлайн. – Кожному гарантується право змінити та видалити персональні дані про себе з мережі Інтернет та/або інших глобальних мереж передачі даних. – Кожному гарантується право не використовувати інформаційно-комунікаційні системи, у тому числі мережі Інтернет та/або інші глобальні мережі передачі даних, якщо інше не передбачено законом.Стаття 14. Право на онлайн освіту.
– Кожен має право на доступ онлайн до освітньої, культурної, наукової, навчальної та іншої інформації з дотриманням законодавства про засади державної мовної політики та про право інтелектуальної власності. – Кожен має право на вільний доступ до наукових і культурних здобутків у мережі Інтернет та/або інших глобальних мережах передачі даних, що фінансуються державою і перебувають у відкритому доступі.Стаття 15. Права дитини в мережі Інтернет та/або інших глобальних мережах передачі даних.</h3
– Діти мають всі права і свободи, визначені цим Законом. – Діти мають право на особливий захист і консультування при користуванні мережею Інтернет та/або іншими глобальними мережами передачі даних. – Центральний орган виконавчої влади у сфері захисту цифрових прав та інтересів зобов’язаний забезпечити дітям і їхнім представникам доступні, відкриті й прийнятні для дітей способи подання звернень з питань цифрових прав. – Втягнення дитини у злочинну діяльність, шляхом використання мережі Інтернет та/або інших глобальних мереж передачі даних, зокрема в умовах особливого (надзвичайного, воєнного) стану карається відповідно до чинного законодавства.Стаття 16. Захист цифрових прав та інтересів.
Держава гарантує захист цифрових прав та інтересів. Кожна особа має право за своїм вибором звернутися до центрального органу виконавчої влади, що здійснює контроль за додержанням цифрових прав та до суду за захистом свого цифрового права та інтересу.Способами захисту цифрових прав та інтересів можуть бути:
– припинення порушення цифрових прав; – виправлення даних або інформації; – відновлення даних або інформації; – надання або відновлення доступу до даних або інформації; – відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди. Державний нагляд (контроль) у сфері захисту цифрових прав та інтересів та реалізацію державної політики щодо захисту цифрових прав здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері захисту цифрових прав та інтересів. Способом здійснення державного нагляду (контролю) у сфері захисту цифрових прав та інтересів є проведення центральним органом виконавчої влади у сфері захисту цифрових прав та інтересів направлення запитів, здійснення моніторингу, перевірок та оглядів щодо додержання вимог цього Закону.Центральний орган виконавчої влади у сфері захисту цифрових прав та інтересів забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту цифрових прав та інтересів і має право:
– давати суб’єктам господарювання обов’язкові для виконання приписи про припинення порушень цифрових прав та інтересів; – вимагати припинення дій, які перешкоджають реалізації цифрових прав та інтересів та/або порушують цифрові права та інтереси особи; – перевіряти додержання суб’єктами господарювання та органами державної влади і місцевого самоврядування вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері діджиталізації; – подавати до суду позови щодо захисту цифрових прав та інтересів; – передавати матеріали перевірок на дії осіб, що містять ознаки кримінального правопорушення, органам досудового розслідування; – накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення; – накладати на винних осіб штрафи за порушення цього Закону відповідно до статті 18; – розглядати звернення абонентів (користувачів), консультувати їх з питань захисту цифрових прав та інтересів незалежно від їх віку; – аналізувати договори, що укладаються із користувачами (абонентами), з метою виявлення умов, які обмежують цифрові права та інтереси; – у разі виявлення продукції, що використовується для надання або отримання електронної послуги та цифрової комунікації, що не відповідає вимогам щодо якості та безпечності, внаслідок чого була заподіяна шкода життю і здоров’ю особи, невідкладно приймати рішення про припинення суб’єктами господарювання виробництва та реалізації відповідної продукції.Стаття 17. Право на відшкодування шкоди, завданої в мережі Інтернет та/або інших глобальних мережах передачі даних.
– Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її прав у мережі Інтернет та/або інших глобальних мережах передачі даних, має право на їх відшкодування. – Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю в мережі Інтернет та/або інших глобальних мережах передачі даних, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, у порядку, встановленому Цивільний кодексом України. – Особа має право на відшкодування збитків, спричинених неналежною якістю продукції та послуг, що використовуються для надання або отримання електронної послуги та цифрової комунікації.Стаття 18. Відповідальність за порушення вимог цього Закону.
До винної особи (осіб) можуть бути застосовані штрафи за порушення вимог цього Закону у таких розмірах: за незаконне позбавлення або обмеження права на доступ до мережі Інтернет та/або інших глобальних мереж передачі даних, – у розмірі до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; – за невиконання (неналежного виконання) власником вебсайту/мобільного додатку обов’язку з розкриття інформації на вебсайті/у мобільному додатку, передбаченого частиною 6 статті 8 цього Закону, – у розмірі до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; – за незаконне умисне порушення права на свободу вираження поглядів онлайн, що призвело до заподіяння шкоди особі та/або порушення її законних інтересів – у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; – за незаконне порушення права на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов, повідомлень та інших видів кореспонденції в мережі Інтернет та/або інших глобальних мережах передачі даних – до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; – за невиконання (неналежного виконання) вимог до обробки персональних даних, визначених пунктом 5 статті 7 – до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; – за порушення права на інформацію у сфері діджиталізації, що призвело до заподіяння шкоди особі – до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; – за невиконання (неналежне виконання) постачальниками електронних комунікаційних послуг, власниками веб-сайтів та надавачами електронних послуг вимог щодо безпечності своїх ресурсів та послуг, що призвело до заподіяння шкоди особі – до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; – за порушення прав громадських об’єднань із захисту цифрових прав – у розмірі до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; – за порушення права на використання електронних інструментів демократії – у розмірі до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; – за порушення права на цифрове самовизначення – у розмірі до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; – за порушення прав дитини в мережі Інтернет та/або інших глобальних мережах передачі даних – у розмірі до 5 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Розрахунок суми штрафу у разі вчинення двох і більше видів порушень здійснюється шляхом додавання розмірів штрафів за кожний вид порушення. Передбачені частиною першою цієї статті штрафи застосовуються до винної особи (осіб) центральним органом виконавчої влади у сфері захисту цифрових прав та інтересів, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері захисту цифрових прав та інтересів з урахуванням вимог, передбачених цим Законом. Передбачені частиною першою цієї статті штрафи застосовуються до винної особи (осіб) протягом шести місяців з дня виявлення порушення. При визначенні розміру штрафу центральний орган виконавчої влади у сфері захисту цифрових прав та інтересів враховує обставини вчиненого порушення, у тому числі:- 1) характер і тривалість порушення;
- 2) фінансовий стан винної особи (осіб);
- 3) розмір шкоди, заподіяної внаслідок порушення третій особі (особам);
- 4) ступінь відповідальності.
Розділ III ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. До приведення у відповідність із цим Законом інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.Ви можете приєднатися до нашої ініціативи та внести свої пропозиції до законопроекту шляхом заповнення форми.
